Міні – Євротур: Краків – Братислава – Відень. Щоденники мандрівника. День 1

Писати про подорожі набагато важче, ніж подорожувати)) Але спробую. Ідея відвідати Братиславу була спонтанною. Якось, на початку лютого, коли за вікном було –n градусів, я шукала акції та іншу інформацію про подорожі і натрапила на розпродаж квитків «Краків – Братислава» по 5 євро (в честь відкриття нового маршруту). За 30 хвилин пошуків все ж знайшла квитки за 5 євро в обидві сторони — відправлення з Кракова 21 травня з поверненням назад в ніч на 25.

Це був перший квиток, який я придбала. Навколо нього впродовж наступних місяців я поступово будувала план поїздки. Спочатку я збиралась провести всі 4 дні (точніше 3,5) в Словаччині, але потів відкрила Google Maps (ага, прямо як чайник) і вирішила відвести 2 дні на Відень. А оскільки квитки до Кракова и назад до Львова я купувала пізніше, то ідея з’явилась залишитись в Кракові ще на день.

Бюджет в мене був обмежений, а тому вирішила шукати житло за допомогою сервісу Airbnb. Це був мій перший досвід проживання в гест-хаузах, але впродовж подорожі я ні разу не пожаліла про свій вибір. Але…про все по порядку)).

20.05.2016 Виїзд зі Львов до Кракова

Звичайно ж, день перед поїздкою наповнений всім знайомими «я не встигаю» і «я точно не забула покласти все в рюкзак»))) В останній момент роздруковувалися квитки, заряджався телефон і т.д. Але в 21.15 я вже стояла на автовокзалі, що по вулиці Стрийській, і чекала на автобус від east west eurolines. Рекламу їм робити не буду — автобус як автобус, без розеток, без інтернету, без допомоги з завантаженням багажу (хоча в мене з собою був тільки рюкзак) словом, все як завжди.

По графіку ми повинні були приїхати на автовокзал Кракова зранку, о 6.00 (наскільки я пам’ятаю). Але на щастя, нас затримали на кордоні, і час прибуття змінився на 8.30. Чому на щастя? Ну, можливо комусь це прийшлось не до душі, але мені таке підходило, адже о 6.00 приміщення автовокзалу ще закрите, камери зберігання теж, а автобус на Братиславу відправлявся о 13.45. Перспектива гуляти по місту з тридцяти літровим наплічником мене не дуже тішила.

21.05.2016 Краків і переїзд в Братиславу

Отож, зранку о 8.30 прибула на краківський автовокзал що  (вул.Bosacka 18). Часу в мене було достатньо, а тому просто ходила, розглядала… ну і «насолоджувалась» кавою з автомату. Автоматів тут, насправді, дуже багато — і кава, і чай, і якісь снєки. В приміщенні прохолодно, є кілька магазинчиків і місць, де можна перекусити і придбати традиційні ласощі. Ті, хто збирається провести на вокзалі багато часу — не переживайте, є крісла, є навіть невеликий дитячий куток з парою іграшок.

Проте, тратити час на вокзал я б не радила, тим більше, що поряд є достатньо розваг та й до старого міста можна дійти за 10 хв. Проблема — багаж, адже з дорожніми сумками особливо не розженешся. Так от, на самому вокзалі є камера зберігання. Нею вигідно користуватись в тому випадку, якщо потрібно залишити речі на добу. Якщо ж у вас тільки кілька годин — ціни на камери тут трохи кусаються. Наприклад, для того, аби залишити велику валізу, прийдеться потратити 24 злотих (неважливо, залишаєте ви їх на годину чи на 24). Тому видихніть, вийдіть на вулицю і спустіться вниз сходами.

Якщо будете йти прямо, а потім знову ж підніметесь сходами, то побачите іншу камеру схову (для орієнтиру — поряд з нею є пункт обміну валют, де до речі приймають гривні, а також велика стійка, де можна придбати смачнючу випічку, ну… а вигляд). Тут приймають багаж від 7.00 до 22.00, а ціни значно доступніші. Звичайно ж, все залежить від розміру багажу, який дівчата, здається, визначають на око. Бо вперше я залишила рюкзак за 3 злотих, а от коли повернулася з Братислави — вже 4)). Ну, як би там не було, але ціна тут більш розумна, особливо якщо ви економний мандрівник.

Маєте кілька годин? Можете пройтися по великій Галереї Краковській. Тут є магазини від різних брендів, можна придбати абсолютно все, починаючи від булочок і пряників, закінчуючи одягом, побутовою технікою і велосипедами. Словом, якщо вас пре від шопінгу або просто споглядання товарів, то ви прийшли за правильною адресою.

Вийшовши з галереї і звернувши наліво, ви дійдете до Старого Міста. Всюди є позначки, вказівки куди іти і т.д. Пройшовши підземний перехід, ви вийдете в парк, а звідти вже до Барбакану і Флоріанської вулиці на так звану Дорогу Королів. Орієнтуватись тут легко. До речі, в парку є невеликий пункт інформації для туристів — можете отримати карту і кілька корисних рекомендації від ввічливих молодих людей. З англійською все окей — розуміють, говорять, відповідають, допомагають (це для тих, в кого з польською не дуже).

IMG_20160521_090435

краків флоріанська вулиця
Описувати всі цікавинки Старого Кракова не буду — виділю під це окрему статтю. Скажу лише, що прогулявшись дорогою Королів, ви зможете ознайомитись з більшістю архітектурних і історичних пам’яток. Дорога йде прямо і виводить прямо до замку на Вавелі в набережної Вісли.

краків дорога королів

краків старе місто

Погода була прекрасною))) Тому я насолоджувалася чистим ранковим повітрям і тишею. Так так, о 9.00 на вулицях практично немає людей — тільки починають відкриватись кафе і сувенірні магазини, а тому можна дивитись, прогулюватись, спостерігати за напівсонними людьми, що поспішають на роботу, та захопленими туристами, які дивляться на світ через об’єктив фотоапарата.

краків вавель

Оглянувши центральну частину міста, я повернулась назад, по дорозі забігши в мексиканський ресторан. Ну так, приїхати в Польщу, аби їсти буріто не круто, але вже дуже хотілося))) Повернулась на автовокзал, де на мене вже чекав автобус Lux Express (читайте про мої враження від перевізника тут).

Пасажирів в автобусі було небагато, а тому я вибрала музику на планшеті, що був прикручений до сидіння, вмостилася зручніше та приготувалася до того, аби подрімати (ніч напередодні провела в автобусі). Але поки я відправила повідомлення всім рідним, що так, я жива здорова, все ок… ми під’їхали до Татр. Гірські пейзажі за вікном начисто змели всю сонливість, а тому я зробила собі кави в автобусному автоматі і…прилипла до вінка. Гориста місцевість, просторі поля, вузенькі дороги через ліс і засніжені вершини… я насолоджувалась кожною хвилиною поїздки.

краків lux express

Близько 19.00 пейзажі почали змінюватись, посеред поля почали з’являтись рекламні щити — я зрозуміла, що автобус наближається до столиці. І от я стою посеред практично безлюдного автовокзалу Братислави, автобус мій від’їжджає, прямуючи далі по маршруту…а я поняття не маю куди йти))

Це був найстрашніший і найприємніший час подорожі одночасно. Якщо коли-небудь ви прочитали хоча б одну книгу по самовдосконаленню, мотивації і т.д., то фраза «вийти за межі комфорту» вам, напевне, знайома. В буденному житті зробити це важко, а ось тут, на незнайомому автовокзалі, в незнайомій країні умови для цього ідеальні — ви вже далеко за цими межами))

Ну йти кудись треба, отож я попрямувала вперед і зайшла всередину будівлі. Чесно…автовокзал тут не дуже приємний. Чимось нагадує Двожец Заходній в Варшаві)) Ну і чистоти бракую. Завдання в мене було придбати квитки на тролейбус або хоча б дізнатись де їх можна дістати. В ціль попала з першого разу — підійшла до газетного кіоску, де мужчина «в розквіті сил» на англійський з прекрасним радянським акцентом розказав що і скільки коштує.

братислава

Трохи інфи: можна придбати квитки на 15 хвилин (0,70 євро), 30 хв. (0,90 євро). Є й інші варіанти, яких я, не пам’ятаю, вибачайте. Знаю лишень, що квиток за 24 години, який я придбала, обійшовся в 3.90 євро. Ціна не дуже висока, особливо якщо порівнювати з Віднем)) але це я трохи забігаю вперед.

Вийшла на вулицю (брудненьку таку) і знову питання — а де моя зупинка? Перейшла дорогу, в розкладі номеру свого тролейбусу не знайшла, а тому вирішила підійти до водія, в якого як раз був плановий перекур. На жаль чи на щастя чоловік не розмовляв ні англійською, ні російською. Але виходу не було, то ж на пальцях (а точніше пишучи на телефоні) почала пояснювати який саме тролейбус мені потрібен і в яку сторону я прямую. Так же на пальцям ввічливий чоловік пояснив, куди йти. Напевне, в цей момент мені і стало ясно, що проблеми з мовою — це не такі вже проблеми)) І не буває такої ситуації, коли немає в кого спитати, чи ти не знаєш куди йти далі. Якщо я змогла порозумітись зі словаком без знання мови, то, напевно, я зможу порозумітись зі всіма))



На хвилі оптимізму дійшла я до зупинки. Громадський транспорт тут ходить прекрасно. На зупинках є графіки для кожного маршруту, є велика карта міста, та й в самому тролейбусі/автобусі/трамваї є електронні табло з назвами зупинок. Якщо ви знаєте назву зупинки, на котрій треба вийти — не заблукаєте)))

Щодо перших вражень від міста…важко сказати. На якомусь з туристичних форумів я читала відгуки, просякнуті невдоволенням щодо «совкової» атмосфери і нічим не кращої ж архітектури. Насправді, щось в тому є. Квартира, в якій я повинна була зупинись, розташована на окраїні, тому часу на те, аби вивчити архітектуру було достатньо. Ну…не Відень вам тут:) І не Будапешт:) І навіть не Краків. Все. До цього треба бути готовим. Тим не менше, деякі з отих багатоповерхівок, збудованих в радянському стилі, розфарбовані в усі кольори веселки. Подивишся на рожево-жовто-зелений будинок, і зразу приємно якось стає на душі, тепло))

Кімнату орендувала за допомогою сервісу airbnb. Дві ночі (з яких я провела тут тільки одну) обійшлися мені в 16 євро, що досить непогано. Будинок знайшла легко, з телефоном і оффлайн картою. А далі дзвінок…і через кілька хвилин мене вже зустрічає мила жінка, яка, до речі, теж не говорить ні англійською, ні російською. Отаке от в мене везіння. Тим не менше, кімнату, кухню, ванну мені показали, видали комплект ключів і навіть підвезли до найближчого супермаркету.

NB! В суботу, а особливо в неділю, працюють далеко не всі продуктові магазини. А ті що працюють, починають закриватись в 18.00, 19.00, є й такі, які працюють з 9 до 11 ранку)) Якщо збираєтесь продукти купувати, купуйте заздалегідь.

Кімната була досить просторою, з великим ліжком і навіть якоюсь колекційною гітарою (я так думаю, в гітарах не розбираюсь). Ванна кімната, правда, без ремонту, але вода гаряча була, машинка пральна і сушка для волосся теж….ну, чого ще треба після майже доби в автобусах?

Ага, правильно, їсти треба)) Тому кинувши рюкзак на підлогу, я сіла в машину господарки, яка і довезла мене до супермаркету. Ціни тут досить доступні (я очікувала, що вони будуть вищі). Готувати не хотілось, та й дуже вже мені «запахли» шкідливі смаколики. За три йогурти, літру яблучного соку, 100г пакет кави, вафлі, печиво, велику пачку чіпсів (так так;) я заплатила 3,05 євро.

Через 15 хвилин я дійшла до нового дому…і почалась боротьба за інтернет. Мій телефон вперто не хотів підключатись, а яке ж тепер життя без фейсбуків і вайберів;)? Десь 30 хв. спроб з пачкою чіпсів в обнімку і вуаля… відіслала повідомлення додому)). В квартирі, в інших кімнатах жило ще 4 дівчини. Гуртожиток гуртожитком, але кімната була тільки моя і на ключ закривалася. А ще я мала в кого спитати як і чим користуватись, де і що лежить, кули коли піти.

Після душу була страшно стомлена. Завтрашній день повинен був бути дуже насиченим))) Продовження читайте тут. 



Виникли питання? Потрібна допомога в плануванні подорожі? Залиште питання в коментарях до статті або відсилайте на irynnn06@gmail.com. Допоможу чим зможу))

Будь-яке копіювання матеріалів з сайту дозволено лише при наявності прямого посилання на One Life Travel

Підпишіться на новини, щоби не пропустити акції та розпродажі

Введіть свій email:

Delivered by FeedBurner




Поділіться з друзями)))

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *